Українська аграрна економіка в останні два роки кардинально змінилась, разом із заборонами імпорту добрив з’явився величезний дефіцит. Та чи зможемо ми подолати його самотужки, чи здатні знайти ресурси для відновлення валого виробництва, а може саме час для інших змін?

Ніколи не знаєш який врожай подарує тобі природа, останні роки, таку ж невизначенність дарують нам можновладці щодо «допомоги» сільському господарству. Заборони на імпорт добрив трясуть добривний ринок, хоч і по ділу, але несподівано. Як не дивно вихід завжди знаходиться, іноді рішення складні, але вони завжди поруч, та вже доступні в Україні.

В радянські часи, а саме в 1990 році внесення добрив складало 4,4 млн тонн в поживних речовинах. До слова, якість добрив була дещо іншою, наприклад в ґрунти часто вносились тукосуміші на основі калію хлористого та суперфосфатів, амофос, як фосфорне добриво йшов переважно на експорт, так само, як і NPK. Випуск NPK був не таким масштабним як зараз, тож переважали добрива з низькою часткою фосфору. Тим не менш, частка фосфорних добрив до всіх у діючій речовині складала 30%, а калійних – 28, у підсумку 2018 року, ця частка навіть не сягла 20%, доля азотних зросла аж до 65%. При цьому сам обсяг внесення у поживних речовинах скоротився с 4,4 до 2,3 млн. тонн.

Таблиця 1. Порівняння відносних показників внесення добрив у 2018 році до 1990 року

Види добрив	Частка 1990р	Частка в 2018р
Азотні добрива	42%	65%
Фосфорні добрива	30%	19%
Калійні добрива	28%	16%
Всього у д.р., млн тонн	4,414	2,346

Не можна сказати, що аграрій не розуміє величезну нестачу фосфорних та калійних добрив, в чому ж причина такого антифеномену?

Традиції та консерватизм. Це одна з причин, чому азотних більше, а фосфорних так мало. Справа в тому, що з 1990 по 2000 роки обсяги внесення дорив знижувались, а в 2000 році до 281,9 тис. тонн у поживних речовинах. При цьому фосфорних спожито було тільки 38 тис. тонн. Сьогодні такий обсяг споживає один середньостатистичний район. Справа в тому, що крім ментального консерватизму існує проблема із закупівлею техніки, зміни технологічних карт полів, та звичаїв, адже агрономи дуже ретельно довгі роки підбирали свої технології до внесення добрив, отримання високих врожаї та оптимальних показників з точки зору економіки.

Розповсюдженість та доступність добрив теж є причиною не високої популярності та врешті решт, меншого внесення. Найбільш відомі та доступні в Україні саме азотні добрива і тут аміачна селітра ще довгий час буде королевою серед добрив на полях України. Незважаючи на високу вартість селітри в 2017-2018 роках, в роках з 2005-2007 селітра за ціною була набагато дешевше комплексних добрив. Таким чином, домінування азоту на полях є зрозумілим.

Справжній бум на ринку добрив в Україні почався в 2006 році. Після 2005 року почали зростати агрохолдинги, активніше імпортувались засоби захисту рослин, зростає імпорт насіння та з’являються насіннєві заводи. В решті решт, валові збори зерна зросли спочатку до 30 млн. тонн, потім до 40-50 млн тонн, а згодом до рекордних 70 млн тонн. Інтенсифікація призвела до збільшення обсягу сільськогосподарських земель, однак, обсяги площі, внесення добрив скоротились.

Чи можна досягти кращих результатів і де межа досконалості по врожайності? На справді, питання не в тому, що землю потрібно прокачувати добривами до нескінченості, до речі, в Україні далеко навіть до оптимальної норми внесення добрив на 1 га. Нажаль, за показниками засвоєння добрив ми відстали від передових країн ЄС, і тут ми відкриваємо цілий світ технологій внесення, форм, видів добрив, їх сумісності із пестицидами, біопрепаратами, та навіть гнучкості застосування.

З огляду на завдання, які покладає на агронома сучасний рівень агротехнологій, де навіть незначна помилка призводить до вагомих втрат, якість та технологічність добрив ставиться на перше місце. Вартість добрива міряється не тонною, що внесену в землю, а тонною, зібраного врожаю. Не завжди добрива з більшою часткою діючої речовини дають кращий результат.

Точне землеробство ще більше підкреслює важливість внесення саме технологічних, гнучких у застосуванні добрив. Що зараз пропонують виробники аграріям в Україні? Гранульовані добрива (карбамід, селітра аміачна, NPK, фосфорні в одній гранулі та рідкі). Рідкі добрива останнім часом виявилися досить цікавою альтернативою Насправді, для виробництво гранульованих добрив потрібно мати закриті процеси, тобто виробництво сировини, проміжних продуктів, та кінцевої продукції. Якщо взяти за приклад ОПЗ, то для побудови такого гіганта, який не просто гігант, а високо-оптимізоване виробництво з високою надійністю (надійністю екологічною та техногенною), потрібно не менше 600-700 млн дол. США, якщо ще взяти інфраструктуру, робочу силу та сервіс, то цінник перевалює за 1200 млн дол. США. Бізнес в Україні ще не готовий ризикувати такими грошима і не тільки український бізнес, тож треба розраховувати на вже існуючі виробництва або….

Існуючі виробництва всі заведені в глухий кут, з точки зору безпеки вони або під заставою, або за-кредитовані так, що не можуть отримувати навіть прибутку. Більшість заводів може працювати виключно по давальницькій схемі. Ситуація жахлива!

В імпорті домінували російські виробники, які працюють на державу-агресора, тож українські владні органи закриваються від імпорту, часто штучними, іноді сумнівними методами, але це розв’язує руки не тільки традиційно відомим виробникам, але й новим. І іноді не обов’язково купувати ОПЗ чи будувати такий самий завод. Власне малі виробництва дуже популярні в Європі, набувають популярності і в Україні. Виявляється, сучасний рівень розвитку технологій дозволяє цим підприємствам гнучко регулювати процеси виробництва, швидко перелаштовувати виробництво під зміну сировини, що дуже важливо. Та головне, самі виробники можуть бути розташовані безпосередньо біля споживача, в нашому випадку – щасливого аграрія.

Цікаво й те, що для завантаження невеликого виробництва зовсім не потрібні традиційні мінеральні сировинні компоненти. Виробники можуть їх замінити напівфабрикатами, яких виробляють інші країни вдосталь. Важливо те, що ціна на ці напівфабрикати абсолютно не залежить від аграрного попиту, державного регулювання зовнішньої торгівлі, чи торгівельних санкцій. Немає залежності і від однієї країни виробника, як в комплексних добривах. Імпорт добрив з інших країн теж можуть обмежувати чи ускладнювати, ми вже відчули це. З напівфабрикатами чи сировиною це набагато складніше, то ж надійність такого джерела добрив безсумнівна.

Виникає лише питання вартості готової продукції, але якщо ринок в довгостроковому дефіциті, як в випадку с комплексними добривами, то питання знялося само по собі.

Малі виробництва стали конкурентноздатними, якість такого виробництва покращилась за допомогою осучаснення контролю за процесами, та вдосконалення сировинною бази, часто у вигляді напівфабрикатів.

Що крім гранульованих, змішаних сухих добрив можуть запропонувати нові хіміки? Рідкі! Рідкі азотні та рідкі комплексні добрива. До останнього часу рідкі комплексні добрива вітчизняного виробництва були або розчини, або ж посередній за властивостями РКД 8:22 (8:24). Сягти рівня якості РКД 11:37 виробництва російського ФосАгро, який вже ще й під санкціями, поки що неможливо.

Але українським вченим-практикам вдалося досягти неймовірного, вони нарешті зробили стійку формулу РКД 10:34, що набагато дешевше імпортних аналогів, та майже не поступається кращим російським зразкам.

Компанія «УТК Хімальянс» розпочала масове виробництво РКД 10:34. Після перших вдалих спроб, протягом першого півріччя 2019 року вдалося налагодити процеси та їх контроль, що дозволяє впевнено виходити на ринок не тільки України, а й близького закордону. Підприємство налагодило виробництво в Запорізькій області, готуються площадки в інших областях.

РКД 10-34, яке у своєму складі містить 10% загального азоту, та 34% фосфору у вигляді орто та полі фосфатів. Так як продукт виробляється хімічним шляхом, це робить його прозорим, та унеможливлює присутність домішок та осаду. РКД 10-34 має нейтральну лужність (pH 6-7), що дозволяє використовувати його на всіх типах ґрунтів.

Доступність РКД 10-34 становить 90%, що дозволяє зменшувати норму використання добрив на 30-35% у порівнянні з гранульованими. Можливість точного внесення добрива в необхідну прикореневу зону підвищую ефективність роботи добрива на полях.

Погодні умови не критично впливають на засвоєння РКД. Йому не потрібен час на розчинення гранул, лише для засвоєння.

РКД 10-34 можна використовувати як стартове добриво при посіві, восени та навесні, під всі культури (пшениця, ячмінь, ріпак, соняшник, кукурудза та інші), так і при основному обробітку ґрунту.

Вноситься РКД або звичайними обприскувачами із крупно крапельними форсунками, із подальшим загортанням в ґрунт будь-яким ґрунтообробним механізмом. Або спеціалізованою технікою для внесення рідких добрив в ґрунт в прикореневу зону.

Економічна складова.

Звісно, ми звикли рахувати гроші, аграрій робить це особливо ретельно, адже від цього залежить майбутній успіх. Як ми вже писали, мала частка діючої речовини не завжди гірше.

При внесенні добрив, окрім діючої речовини, потрібно враховувати ще й її доступність.

Таблиця 3. Доступність NPK та РКД добрив

Добриво	N	P	K	Доступність	Доступна діюча речовина
Добриво	N	P	K	Доступність	N	P	K
РКД	10	34	0	90%	9	30,6	0
Амофос	12	52	0	30%	3,6	15,6	0
NPK	16	16	16	50%	8	8	8

Таким чином, для внесення в ґрунт однакової кількості доступної діючої речовини, РКД потрібно вносити в два рази менше у зрівнянні з амофосом. Економічна доцільність наведена у таблиці

Таблиця 4. Вартість застосування РКД, економія на одиницю площі*

Добриво	Вартість, грн	Норма внесення, кг/га	Вартість на 1 га, грн	Економія, грн на 1 га	Економія, грн на 1000 га
Добриво	Вартість, грн	Норма внесення, кг/га	Вартість на 1 га, грн	Економія, грн на 1 га	Економія, грн на 1000 га
РКД	17500	50	875	775	775 000
Амофос	16500	100	1650
NPK	14000	100	1400

*- оціночні показники УТК «Хімальянс»

Не треба забувати, що менша вага машин та механізмів при посіві неодмінно вплине на зменшення ущільнення ґрунту, зменшуючи також транспортні та паливні витрати.

В Європі застосування РКД займає до 7-8% від загального обсягу внесення фосфорних добрив.

В Україні на сьогодні лише 2,9-3,1%. Потенціал розвитку ринку РКД та його привабливість для агросектору дозволяє впевнено сказати, що рідкі добрива починають переможну ходу, одразу займаючи проміжну нішу між високоякісними спецдобривами та традиційними гранульованими, алей їх доступність, окупність та простота використання дають їм шанс отримати високі оцінки аграріїв.

Дмитро Гордейчук, Інфоіндустрія (фото ІА «Інфоіндустрія», УТК «ХімАльянс»)

Now playing:

Новини

Актуальні новини

Новини

Трансформуємося: Агропорт переформатується в українські агротехнопарки

Реклама

Інформаційні партнери

Форма зворотнього зв’язку